Куда смотреть покупая сервера.

Куда смотреть покупая сервера. Установка и включение серверной станции позволяет урегулировать многие цели по выполнению коих требуется немалые мощности, упорядочивания основных и резервных копий важных информационных данных, создание удаленного подключения к программам и иным локальными сетям организации. Подбор правильного сервера для организации позволяет создать стойкий доступ к организационным данным организации. До покупки ещё надлежит определить задания сервера ведь от подобного будет зависеть сумма сервера и его содержание.

Сервер, прежде всего, есть сильным пк, который в силах на высокой скорости осуществлять многие вычисляемыые поручения как vds windows, и конечно собирать одновременно все информативные данные организации. Ради лучшего удобства сервера решили систематизировать соответственно их назначению и установленных заданий. По данной матрице сервера разделяют на:

Сервера, на каких обрабатываются большие объемы информации. Данные сервера целенаправленно созданны под БД.

Оборудование, в цели коих входит выполнение кодов, что требуют значительных мощностей и на котором имеет возможность работать один или два людей в одно и то же время.

Другие виды сервера можно причислить к файл-накопитель, они предназначены для сбережения сведений и доступа к нему многих категорий пользователей

Хотя, надо обозначить что подобная группировка стала достаточно условной и довольно часто сервера проделывают одним разом множество опций в работе.

По таким элементам как оперативная память, мощьность процесора, объем винчестера проводят рабочую группировку севрерных кластеров. Равным образом воздействуют на подобное различение величина блока и его типы.

Ну, давайте начнём с главных ходов по правильному поиску сервера.

Первоначально квалифицируете цели и роли, которые будет производить новый сервер.

Следующим етапом будет предвидение будущего условия и площади под функционирования сервера. Важно установить количество пользователей, которые начнут использовать серверные потенциалы машины.

И наконец, следует расследовать каковыми мощностями будет характеризоваться ваш новый сервер. Речь идет о подобных мощьностях как процессор, винчестер и другое

Неизменно до покупки поставьте верно определите анализ нужд для организации. Перечисленное позволит вам избежать приобретения сервера с недостающими или чрезмерными мощностями, а посему — не совершать лишних растрат. В случае если вы покупаете сервер с небольшими мощностями тогда возникают затруднения с полноценной службой серверной активности, следовательно может образоваться довольно много ошибок и недосягаемость сервера. Когда будет приобретен сервер с мощностями какие перекрывают нужды, значит это поведет дополнительные издержки на обслуживание и службу сервера.

Эти советы дадут вам возможность отыскать своей фирме сервер, что будет отвечать любым вашим запросам. И вам требуется принять в расчет опцию роста мощностных критериев сервера по мере роста бизнеса. Сегодня вы сумеете найти для себя нужный Хрумер и далеко не беспокоится о устойчивой эксплуатации и выполнения назначенных целей.

И, сделаем итоги. Прежде требуется определить какие конкретно задачи будут выполнятся на серверах, сколько именно работников получат к нему доступ и какое количество планируется синхронных подсоединений. Потом разбираем как много ресурсов будет в этом случае потребляться и из данных параметров приступать к созданию запросов на приобретение сервера.

Желаем вам благополучной эксплуатации и роста вашего бизнеса.

Дилемма по покупке подходящего сервера

Дилемма по покупке подходящего сервера

Главная суть о том что термин «Сервер» от англосаксонского значит как прислуга. И вправду, сервер предоставляет весьма необходимые службы для многих специалистов разнообразных отраслей. В связи с этим AHKOР всегда считается весьма надежным, и по этой причине изрядно дорогим. И даже не всякий раз многие сервера оказываются более сильными нежели обычные стационарные пК. А также исключительно интересный момент состоит в таком факте что ежели сервера трудятся на специалистов, следовательно пользователи их стало быть хозяевами.

Проанализируем качества и поручения.

Сейчас постепенно подойдём к такому факту что задачи которые выполняет сервер позволено применить для всяких серверов, а можно и сочетать несколько задач на определенном сервере. Вначале требуется понимать что в компаниях севрерных кластеров больше нежели один, такое обуславливается тем что в работу вступают некоторые моменты, что необходимо проанализировать по отдельности. Заметим что такие разграничения несут довольно символьный характер.

1. Компьютер который предназначается для разных приложений.

Подобный сервер организовывается очень редко. Он нужен для исполнения очень сильных проектов, главным образом это вычисляемыые алгоритмы бухгалтерских приложений или прочих кодов что просят весьма немалых ресурсов для собственных вычислений. В основном, в мелких фирмах такие компьютерные программы бывают очень нечасто и по этой причине таковые сервера приобрели отнюдь не большую популярность. Такой тип серверов требует наличность мощных апаратных составляющих, сильные процессоры последнего поколения, и огромного объема оперативной памяти. Также неотъемлемым моментом есть наличие резервных дисков и мощная остуживающая настройка.

В итоге — это весьма недешевые сервера. Однако на данных серверах устанавливается Хрумер, и осуществлять работу по установке прочего ассортимента проектов.

2. Компьютер для терминальных заданий

Данный сервер имеет немало сходства с информационным сервером для кодов. Смысл этого сервера состоит в таком вопросе что аппарат предназначен для подсоединения абонентов с различным приоритетом прав. Вот эта технология даёт возможность законнекчиваться к серверу от всевозможных узлов (часто крайне медленных) и осуществлять здесь разные вычисления и выполнять программы. Это может быть как аналитическая а может и бухгалтерская компьютерные программы. От данного сервера требуется продвинутая и стабильная мощность, потому, что одновременно к серверу может быть подконнекченно много абонентов. Но к таковому серверу смогут пристраиваться пользователи с нетбуков и смартфонов.

На многотерминальный ход подсоединяются абоненты под спец. Приложения и программы.

При всех моментах варианта сервера нужно не забывать ряд особенностей, которые крайне важны при работе.

Сервера вовсе не становятся рабочим местом для сотрудников. Чем в меньшей мере сотрудники имеют к ним пароли, тем безопаснее.

Не следует отлучать от серверных станций мыши а также атрибуты. Внезапно они станут довольно важны

Очень значимым критерием в работе серверов является электропитание. Не скупитесь на бесперебойнике и батареях.

Файлсервера неизменно требуют проф помощи. По этой причине не забывайте смотреть за красными лампочками и пронизывающими звуками что издаются сервером. Желательно уведомить о сигналах заблаговременно, чем только потом подправлять поломки.

Сервер проработает значительно продолжительнее при условии, что его вовсе не будут беспокоить дополнительно. Отсутствие собственных заданий, лишь организационные. Ежели он не будет работать круглыми сутками, то так и надежнее, будет работать лет 5, а то и более.

Іван-чай – супер-чай!

Іван-чай, або кіпрей вузколисний – це багаторічна рослина сімейства кіпрейних, заввишки до 150 см. Корені товсті, повзучі, сильно розвинені. Стебла прямостоячі. Листя чергові, ланцетові, гострі, зверху темно-зелені, голі, знизу — сизувато-зелені, матові, з добре помітним жилкуванням. Довжина листа 5 – 12 см., ширина 0,7 – 2 см.

Квітне рослина в червні – серпні. Розмножується кореневищами і насінням. Назва латиною – Chamaenerium angustifolium (L.) Scop.

Кіпрей вузколисний поширений майже по всій території України, Білорусі і Росії, в тому числі в Сибіру і на Далекому Сході. Рясно росте на гарі, лісових вирубках, насипах і вздовж доріг. Чимало його і у нашій місцевості, зокрема, дуже рясно він росте  на узліссях та видолинках вздовж  дороги Могилів-Подільский-Бердичів.

У деяких місцевостях іван-чай називають пуховиком, оскільки його насіння має чубок з довгих білих волосків. Коли плоди-коробочки розкриваються, над чагарниками іван-чаю носиться пух. Насіння з пухом можна використовувати для набивання подушок.

Із стебел при обробці в’ють вірьовки, роблять тканини. Деревина йде на виготовлення ізоляційних плиток. Молоді кореневища солодкі, їх можна їсти як у сирому, так і у вареному вигляді. Молоде листя і пагони додають в супи і салати. З висушеного коріння роблять муку для випічки дієтичного хліба і оладок. Підсмажене коріння використовується для виготовлення кави. З листя готують ароматний «капорський» чай. Рослина є дуже хорошим медоносом.

Найкращий у світі чай – під боком!

Напій з  листя іван-чаю, як вже було зазначено, іноді називають капорським чаєм. Це назву він заслужив в дореволюційний час, оскільки в селі Капорьє Петербурзької губернії з нього готували капорський чай. Спочатку його використовували для підробки зеленого китайського чаю.  Потім він почав розповсюджуватися офіційно під своєю власною назвою та став важливим продуктом російського експорту. У XIX-му та на початку ХХ століть іван-чай конкурував на світових ринках на рівних з індійським та китайським чаями, був таким самим знаменитим товаром, як персидські килими, китайський шовк, дамаська сталь. Моряки брали з собою цю запашну траву – для пиття і як подарунок в заморських портах.

Перша світова війна та революції зірвали експорт іван-чаю і він втратив свої ринки збуту, які перейшли до звичайних чаїв. Та і підзабули його за ці роки. Радянська влада навіть не намагалася відродити вирощування та експорт цього чаю, оскільки приділяла більшу увагу розвитку чайних плантацій на Кавказі, у Краснодарському краї, у Середній Азії.  На додаток, з часом, чимале значення для міжнародних торгівельних відносин набув імпорт чаю з дружніх держав – Індії і Китаю. Саме тому в СРСР  може і не згадували за іван-чай.

із набуттям Україною незалежності  ми змушені  експортувати заморські чаї та таким чином інвестувати економіки чужих держав, хоча маємо власний аналогічний  продук із кращими властивостями.  Останнім часом  популяризацією та вирощуванням іван-чаю в Україні займаються окремі садіники-любителі та бджолярі. Одна із таких плантацій іван-чаю нещодавно закладена пасічникамив с. Балки, поблизу м. Могилева-Подільського, що на Вінничині

Капорський чай відрізняється тонким ароматом, своєрідним смаком і володіє цілющими властивостями. За смаком він майже не відрізняється від звичайного зеленого чаю найкращих сортів. Єдиною відмінністю є те, що капорський чай майже не має терпкості, що притаманна звичайним чаям, та яка пов’язана з більш високим вмістом у тих чаях таніну. У кіпреї таніну менше, що в багатьох випадках навіть є його перевагою.

Лікарською сировиною є листя і квітки. Збирають їх в період цвітіння, сушать виключно у тіні, краще – на горищах з хорошою вентиляцією. Після збору їх подрібнюють, мнуть (скручують в трубочки) і поміщають в поліетиленовий мішок для ферментації. Хоча, краще, щоб мішок був з натурального матеріалу. Згодом зберігають у щільно закритій тарі.

Лікувальні властивості.

Листя іван-чаю містить до 10% танінів пірогаллової групи, алкалоїди (близько 0,1%), слиз (до 15%), вітамін С (від 100 до 400 міліграма на 100 г сирої маси), цукор, пектин, дубильні речовини (до 10% і більше), фітостеріни (ситостерін).

У корінні рослини танін відсутній і менше міститься слизу.

Препарати кіпрею (настоянка, чай, настої, відвари) володіють заспокійливою (седативною), протисудомною, протизапальною (особливо при виразковій хворобі), болезаспокійливою (при запаленні слизистих оболонок), обволікаючою дією. Настій трави успішно замінює знеболюючі і заспокійливі пігулки, стимулює імунітет.

Впродовж сторіч препарати із кіпрею застосовуються при гастриті з підвищеною кислотністю, колітах, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки. Іван-чаю у богатьох випадках під силу повністю вилікувати ці хвороби.

Чай або настої кіпрею можуть позбавити від необхідності операції з приводу аденоми передміхурової залози, збільшення простати сповільнюється або зовсім припиняється.

На основі іван-чаю фітотерапевти готують протипухлинні засоби.

Особливо корисно пити чай із кіпрею при анемії, адже це рослина дуже багата мікроелементами. А людям, що перенесли операцію або важку хворобу, іван-чай допоможе швидше встати на ноги.

При нервовій перевтомі і стресах його можна пити як заспокійливий засіб, та як такий що підвищує працездатність. Якщо пити його на ніч,  та ще з медом, він допомагає зняти денну напругу, розслабляє і запобігає безсонню.

Крім того, настій кіпрею регулює функції печінки і нирок, корисний при атеросклерозі.

Іван-чай — відмінна профілактика карієсу зубів, найкращий засіб при неврозах і інших розладах психіки.

Як вітамінний засіб свіжі кореневища кіпрею можна вживати в їжу як в сиром, так і у вареному вигляді. Бульби цієї рослини багаті крохмалем, полісахаридами, органічними кислотами і іншими цінними речовинами. А мед, зібраний бджолами з квітів іван-чаю, володіє дивно насиченим смаком і чудодійними лікувальними властивостями.

Іван-чай чудово виводить алкоголь з організму (можна сміливо пити вранці замість огіркового розсолу). І найголовніше: кіпрей не викликає ніякої залежності і дуже смачний.

Протипоказання для вживання іван-чаю тільки одне і те – лише для вагітних жінок: не рекомендується вживати у перший триместр вагітності.

Іван-чай ефективно використовується у фітокосметиці. Настій листя іван-чаю (3 столових ложки на склянку окропу) в охолодженому вигляді використовують у вигляді фітоаплікацій при сонячному дерматиті, рожевих вугрях, рожі і інших гострих запальних процесах.

Збирання і зберігання.

У побуті з лікувальною метою використовують верхівки і верхівкове листя. Цілісне листя кіпрею володіє значно меншою протизапальною активністю, тоді як у подрібненого листя вона вища. Таке явище спостерігається у зв’язку з комбінованою дією танінів і слизу.

Для чаю можна збирати листя майже від коріння.

Ні коли не збирайте рослини, які виросли по при дорогу (не ближче 30 метрів від дороги), не можна збирати на сміттєзвалищах, на скотомогильниках.

Висушене в тіні листя кіпрею дрібно ріжуть, заливають окропом з розрахунку 10 гр. сировини на 200 мл, настоюють 45 хв., проціджують і приймають по 1/3 склянки перед їжею 3—4 рази на день.

Деякі рецепти.

1. При виразці: 3 ст. ложки  іван-чаю залити стаканом окропу, потримати 15 хвилин на малому вогні, охолодити, процідити. Приймати по 2 ст. ложки 3-4 рази на день за 15-20 хвилин до їжі протягом трьох тижнів.

2. Замість кави: висушити на сковорідці коріння, змолоти їх в кофемолці. Готувати, як звичайну каву.

3. Відновлюючий чай: 5 ст. ложок іван-чаю залити літром води, кип’яти на малому вогні 15 хвилин. Пити, як звичайний чай.

Подготував М. Саволюк
Контактная информация для консультаций:
Саволюк М. О., 24000, вул. Тропініна,34, м. Могилів-Подільский, Вінницька область, Україна, тел/факс (+38-04337) -6-56-92, моб. 096-464-17-90,
Емейли: savolyukvm@list.ru, mpdemokrat@gmail.com

Детальну консультацію по питаннях агротехніки вирощування іван-чаю можна отримати за тел. 096-464-17-90

ЗОЛОТОЙ КОРЕНЬ (радиола розовая)

Золотой корень

Латинское название: Rhodiola rosea.

Английское название: Golden Root, Roseroot, Aaron’s Rod.

Семейство: Толстянковые — Crassulaceae.

Оригинальное название: родиола розовая.

Народные названия: розовый корень, тибетский женьшень.

Используемые части золотого корня: корневища с корнями.

Медопродуктивность: 500-800 кг/га

Ботаническое описание: золотой корень — многолетнее травянистое растение. Корневище толстое, с тонкими придаточными корнями, буроватое, цвета бронзы или старинной позолоты со своеобразным перламутровым блеском. Вес многолетнего корневища может достигать 500-800 г и более. Стебли многочисленные (до 10-15 шт.), реже одиночные, прямостоячие, неветвистые, обычно высотой 10-40 см. Листья сидячие, продолговато-яйцевидные, эллиптические или почти ланцетовидные, заостренные, в верхней части по краю пильчато-зубчатые. Соцветие щитковидное, многоцветковое. Цветки однополые, чашелистники желто-зеленые, лепестки желтые. В мужских цветках тычинки длиннее лепестков. Плоды — прямостоячие зеленоватые листовки. Цветет золотой корень в июне — июле, плоды созревают в июле — августе.

Ареал обитания: произрастает на Алтае, Урале, заполярных районах Якутии, в горных районах Восточной Сибири и Дальнего Востока. В культуре выращивается и любителями в  Украине.

Сбор и заготовка: корневища с корнями золотого корня заготавливают с конца цветения до конца вегетации растения. В целях обеспечения восстановления зарослей повторная заготовка корневищ на одном и том же месте допустима лишь через 10-15 лет. Не подлежат заготовке молодые растения с 1-2 стеблями.

Выкопанные корневища с корнями очищают от земли, моют в проточной воде, очищают от старой, бурой пробки, загнивших частей и раскладывают в тени для провяливания. Затем корни разрезают поперек на куски длиной 2-10 см и сушат в сушилках при температуре 50-60°C (сушить на солнце не разрешается). Срок годности сырья 3 года. Запах сырья специфический, несколько напоминающий запах розы, вкус горьковато-вяжущий.

Действующие вещества: корни и корневища золотого корня содержат фенолоспирты и их гликозиды, флавоноиды, дубильные вещества, органические кислоты, эфирное масло. Среди флавоноидов обнаружены кверцетин, гиперозид, кемпферол, изокверцитрин. Содержание дубильных веществ в растении достигает 20%, они относятся к пирогалловой группе. Из органических кислот в золотом корне присутствуют галловая, щавелевая, янтарная, лимонная, яблочная. В ней также найдены воски, жиры и соединения марганца.

Золотой корень — полезные свойства и применение

Препараты золотого корня обладают выраженным стимулирующим свойством, существенно увеличивают объем динамической и статической работы. Особенно заметно повышается работоспособность при использовании препаратов на фоне утомления и при выполнении тяжелой работы. При этом золотой корень нормализует обменные процессы, способствует экономичному расходованию энергетических ресурсов и быстрому их ресинтезу, улучшает энергетический обмен в мышцах и мозге за счет окислительных процессов, сопряженных с фосфорилированием, более ранним использованием в качестве субстратов окисления не только углеводов, но и липидов.

Золотой корень входит в состав БАД Антицеллюлитная Формула, Нутри Бёрн, Зубной пасты Саншайн брайт, производимых по фармацевтическому стандарту GMP.

Препараты из золотого корня хороши в качестве стимулирующих средств при умственных и физических перегрузках, ускоряют выздоровление после болезней и операций, лечат нервно-психологические заболевания, гипотонию, сексуальные расстройства, различные гинекологические заболевания, сахарный диабет, расстройства слуха и зрения, болезни зубов и десен. Особенно рекомендуются людям с пониженным жизненным тонусом.

Спиртовая настойка применяется в качестве средства, стимулирующего центральную нервную систему, при астенических и неврастенических состояниях, повышенной утомляемости, пониженной работоспособности, вегетативно-сосудистой дистонии, при функциональных заболеваниях нервной системы. По стимулирующему действию превосходит элеутерококк.

Применение в тибетской медицине — при сердечно-сосудистых и желудочно-кишечных заболеваниях.

Применение в монгольской медицине — при туберкулезе легких, переломах костей, кожных заболеваниях; как жаропонижающее, общеукрепляющее; наружно (в виде примочек, мази) — для лечения ран.

Применение золотого корня в народной медицине

В народной медицине отвар, настойка — при метро- и меноррагиях, диарее, лихорадках, головной боли, цинге, для снятия усталости и повышения работоспособности, при респираторных инфекциях, при подагре (как диуретическое), сахарном диабете, скрофулезе, заболеваниях желудка, анемии, туберкулезе легких, болезнях печени, зубной боли, импотенции. Наружно (припарки, примочки) — при конъюнктивитах, нарывах, кожных сыпях; для смазывания десен — при пиорее. Сок — раноочищающее; при желтухе.

  • Рецепт приготовления спиртовой настойки золотого корня: 50 г измельченного сырья (корневища, корни) заливают 500 мл 40% спирта и 2 недели настаивают в темном теплом месте. Принимают по 20-30 капель 3 раза в день за 30 мин до еды. Лицам, склонным к повышенному артериальному давлению, в первую неделю лечения следует принимать по 5 капель 3 раза в день. При благоприятном течении лечения дозу увеличивают до 10 капель на прием.
  • Рецепт приготовления настоя золотого корня: 10 г измельченного сырья заливают 200 мл кипятка, настаивают 4 ч, затем процеживают. Принимают по 1/2 стакана 2-3 раза в день.

Противопоказания. Резко выраженное возбуждение, гипертонический криз, лихорадочные состояния. При появлении признаков возбуждения, бессонницы и головной боли прием препаратов золотого корня прекращают.

Подробные консультации по тел. 096-464-17-90, Email:  savolyukvm@list.ru

ЛЕВЗЕЯ САФЛОРОВИДНАЯ (маралий корень,- ценный медонос и лекарь!

Это многолетнее травянистое растение высотой 50-180 см. Корневище горизонтальное, деревьянистое, темно-бурое, со специфическим смолистым запахом, с многочисленными тонкими упругими корнями, которые бывают 1-5 мм в диаметре и 10-20 см длиной.

Левзея сафлоровидная, относится именно к тем полезным растениям, использование которых возможно во многих различных отраслях промышленности и сельского хозяйства.

ЛЕВЗЕЯ В ПЧЕЛОВОДСТВЕ

В пчеловодстве, как и в другой отрасли, необходимы постоянные факторы производства, которыми в данном случае выступают нектаровыделяющие растения. Левзея является привлекательным для пчел медоносом.

Медопродуктивность левзеи  около 100 кг/га,  а также большой объем перги до 70кг/га. Доказано, что после посещения пчелами цветков левзеи, значительно повышается откладывания яиц маткой.

Самое обильное цветение и выделение нектара наблюдается при температуре воздуха от 18 до 25 градусов по Цельсию и влажности в пределах 60-70 процентов. Лучше всего процесс распускания цветков протекает в солнечные, теплые дни.  В такие дни на одном цветке может находиться до пяти насекомых одновременно

Характерными свойствами меда, собранного пчелами с левзеи, является жидкая консистенция, прозрачность со слабым оттенком зеленого, нежный вкус и сладкий сильный аромат.

Цветет левзея в течение 30-45  суток в  — июне-июле.

ПРИМЕНЕНИЕ В МЕДИЦИНЕ

Препараты левзея сафлор-образной применяются как стимулирующее средство при умственном и физическом утомлении, пониженной работоспособности, половом бессилии. Они малотоксичные, возбуждают центральную нервную систему, повышают выносливость к физической нагрузке, увеличивают силу сокращений мускулатуры, расширяют периферические сосуды и увеличивают скорость кровотока.

Особенно славятся своими лечебными свойствами ее корни, которые начинают собирать на третьем году жизни растения. Урожайность составляет около 150 центнеров корней с одного гектара.

Очень часто по своим лечебным свойствам левзея сравнивается с женьшенем. Народные целители утверждают, что это растение способно излечить людей от целых четырнадцати недугов, а так же обладает хорошими омолаживающими свойствами.

Очень часто фитотерапевты советуют своим пациентам принимать внутрь настой из корней и наземных частей левзеи при заболеваниях нервной системы, психических расстройствах, для улучшения жизненной силы, повышения тонуса, для устранения повышенной усталости и восстановления функций половых органов.

ЛЕВЗЕЯ В ЖИВОТНОВОДСТВЕ

Эффективное действие левзеи распространяется не только на человека, но и на животных. Уже давно сельскохозяйственными работниками была выявлена повышенная активность животных, после того, как им добавляли в корм Левзею. К тому же, увеличивается и воспроизводственная функция рогатого скота.

АГРОТЕХНИКА

Размножается при помощи вегетативного способа, а так же семенами. Источником роста является корневище, от которого отходят новые ростки. Для того чтобы проросток появился из семени необходима температура порядка 5 градусов по Цельсию. Растение следует высаживать на открытых, не затененных пространствах.

Время высадки семян левзеи осенью – это октябрь.  Сеют левзею также рано весной  семенами, стратифицированными  в течении 25-30 дней при температуре близкой к нулю. Стратификация позволяет более быстрому и дружному прорастанию семян, лучшему развитию растений. За несколько дней до стратификации семяна протравливают гранозаном из расчета 3 г  на 1 кг семян, потом перед стратификацией семена  тщательно промывают водой.

Сеют с междурядьями 45 см. Глубина заделки семян 1,5-2 см на суглинистых и 2-3 см на легких почвах.

Растения высаживают на достаточно большом расстоянии друг от друга, которое колеблется в пределах 60-70 сантиметров.

Количество семян, которое необходимо высадить для получения урожая осенью составляет пять килограммов, что в полтора раза ниже, чем весной.

Для того, чтобы обеспечить лучшую всхожесть, семена левзеи за месяц до посева смешивают с песком и опилками, всю смесь хорошо смачивают водой и пересыпают в лотки глубиной до 15 сантиметров. Семена требуется перемешивать с частотой примерно раз в четырнадцать дней, и увлажняют в случае испарения ранее залитой воды. После такой процедуры всхожесть растения практически стопроцентная, однако, только при условии своевременного посева. В случае позднего посева прорастание семян идет замедленно и ростки дают далеко не все семена, высаженные в землю. Поэтому при наличии посевного материала сев лучше производить заблаговременно. Для того, чтобы выполнить норму засева, вместо вышеописанной процедуры стратификации можно просто увеличить объем высаживаемых семян при раннем посеве.

Свою природную репродуктивную функцию семена левзеи  способны сохранять до семи лет. В корзинке одного цветка   семян  может находить до 400 штук. Созревание семян длится не долго, обычно к концу июня они уже начинают высыпаться на землю

У растений одного времени высадки семена созревают практически одновременно. Сбор семян производится после высыхания корзинки и верхушки цветоноса. После сбора семян пустые корзинки сушат, после чего обмолачивают. Свежие семена сначала обрабатывают, после чего сушат до содержания в них четырнадцати процентов влаги. После произведенных процедур их хранят в темном сухом месте. Общий сбор семян с гектара колеблется от двух до пяти центнеров.

 

Підготував                                                                М.Саволюк

Контактная информация   для консультаций:

Саволюк М.О., 24000,  вул. Тропініна,34, м. Могилів-Подільский, Вінницька область, Україна, тел/факс (+38-04337)-6-56-92, моб. 096-464-17-90,

Емейли: savolyukvm@list.ru, mpdemokrat@gmail.com
четвер, 12.01.2012, savolyuk



 

 

ГОЛОВАТЕНЬ (МОРДОВНИК)

Цвісти починає приблизно з 15 липня і до 20 серпня, не менше місяця. Строки цвітіння можна регулювати, якщо в травні зкосити зелену масу, то рослини будуть цвісти в серпні-вересні, і бджоли будуть забезпечені взятком під час осіннього нарощування бджолосімей.
Медопродуктивність за різними даними буває 500-1200 кг/га. Квіти активно відвідуються бджолами, на одній голівці рослини буває працює одночасно до 5 бджіл. Відвідування розпочинається із сходом сонця і триває до заходу. Нектар виділяється протягом всього дня і за будь-якої погоди, виділяється так рясно, що коли виходить у лійкоподібне розширення, інколи заливає все суцвіття. Виділення нектару буває настільки щедрим, що, коли голівку ізолювати від комах, то через 48 годин вона буде залита нектаром, неначе її в нього занурювали. Нектар крутаю прозорий, безколірний, має легкий приємний запах і містить 65-70% цукру, виділяється безперервно і на місце щойно злетілої бджоли сідає інша. Головатень щедро забезпечує і пилком, пилок білуватого кольору, сформоване обніжжя світло-сірого кольору.
Плодів у суцвітті зав’язується понад 90%. Насіння дозріває у вересні-жовтні і зразу ж починає осипатись. Збирають плоди вручну. Переробляти плоди також тільки вручну, перетиранням голівок. Насіння залишають опушене. Пробували створити спеціальні барабанні пристрої для очищення насіння мордовника від їх пухнастих кожушків, але за такої обробки дуже багато насіння травмується і швидко втрачає схожість, тому використовувати такі пристрої недоцільно. Сушити насіння можна за звичайних умов.
Для вирощування головатня придатні різні грунти, окрім торф’яних. Однак краще росте на родючих грунтах. Росте на чорноземах і важких глинистих грунтах. Кращі попередники — озима пшениця, кукурудза та інші просапні культури. Посухостійкий, але чутливий до помірного зволоження.
Для висівання доцільно брати насіння з центральних суцвіть і суцвіть першого порядку. Середня маса сім’янок однієї центральної голівки становить 2,5-3,0 г, бічних — 0,8-1,2 г, маса 1000 насінин — відповідно 15-16 і 10-11 г, схожість — 70-90%. Висівати краще восени у вересні-жовтні, до замерзання грунту без підготовки, або рано навесні. Для весняного посіву бажано провести стратифікацію в піску не менше місяця. Добрі результати дає снігування насіння. Можна висіяти безпосередньо на сніг, але для цього восени необхідно підготовити борозни і їх промаркірувати (виставити по борознах вішки через певні відстані, щоб можна було знайти їх прикритих снігом) або ж, навіть на підготовлений з осені грунт (заборонований і спланований). Коли установиться сніговий покрив, висіяти насіння і прикрити мульчею (перегноєм, тирсою, соломою). Висівати по снігу можна лише на рівних ділянках: на схилах при різкому таненні снігу насіння може піти за водою. Норма висіву 4-Ю кг/га. В ґрунт сіють на глибину до 3 см, широкорядним способом (60-80 см в міжряддях до 1 метра), а в рядах бажана відстань між рослинами 30-50 см. Загущені посіви не рекомендуються, тому що на третій рік рослини можуть не зацвісти. Сіяти доводиться тільки вручну. Коли появляться сходи, бажано провести догляд, хоча рослини й самі потім успішно перемагають усі бур’яни. Перший рік утворюється тільки прикоренева розетка з листям і рослина глибоко укорінюється, а на другий виростає високе стебло і зацвітає. А тому, щоб площа не «гуляла» в рік посіву, можна разом із головатнем висіяти однорічні медоноси, наприклад фацелію, гірчицю, соняшник, буркун або інші аналогічні культури.
Розмножувати головатень можна і способом пересаджування, для чого рослини скошують і через два тижні кореневища викопують та переносять на іншу ділянку. Не варто садити головатень на городі та дачних ділянках, оскільки насіння розсівається, рослини швидко розмножуються, мають потужну кореневу систему і позбутись їх надалі буде важко.
Як сказано вище головатень може сягнути до 3,5 м в висоту, але, як показала практика такі рослини ростуть на багатих ґрунтах і при високій агротехніці, яка полягає в тому, що в рік висіву після з’явлення сходів проводиться обсапування, прополювання від бур’янів, мотиження міжрядь (до змикання листків в міжряддях між собою), а в наступні роки — рихлення міжрядь восени і навесні. Для підвищення врожайності третього і наступних років старі рослини зрізують після збирання корзинок. Зрізані рослини бажано залишити на площі, а для швидшого розкладання їх і повернення в ґрунт поживної органіки скошені рослинні рештки краще подрібнити. Одним з варіантів для подрібнення довгих стебел можна застосувати фрезу мотоблоку.
В наступні роки догляд, також, необхідно проводити. Догляд полягає в тому, що потрібно проводити обробіток міжрядь з видаленням бур’янів і рослин головатню, які постійно будуть сходити від самосіву і тим самим знову ж таки загущувати плантацію. Крім того рихлення міжрядь буде забезпечувати збереження вологи, швидше перегнивання рослинних рештків і збагачення грунту органічними і мінеральними добривами. Догляд позначиться на кращому стані головатню, його медовій і нектарній продуктивності і відповідно на якості і виходу насіння. Можна, також, підживлювати ґрунт традиційними міндобривами, про це описується в різних літературних джерелах, але то вже хімія, яка все-таки забруднює і ґрунти, і воду, і все навколишнє середовище. Це вже вирішувати має кожний сам, що робити і, що для нього важливіше.
В природі ж головатень росте до 1,5 м заввишки, посіви з часом зріджуються і відповідно 1 га такого головатню ніяк не може дати меду до 1200 кг/га. Природні суцільні площі крутаю мають медопродуктивність до 300 кг/га.
Цінний головатень і як лікарська рослина, його насіння містить алкалоїд ехінопсин (1,5-2,0%), який збуджує центральну нервову систему, тонізує діяльність серця, підвищує артеріальний тиск, активізує периферичну нервову систему, підвищує тонус м’язів, судин, зменшує головний біль, втомлюваність, усуває загальну слабкість, відновлює сон і апетит, поновлює еластичність і гнучкість стінок кровоносних судин. Люди вражені паралічем, за допомогою головатню можуть скоро звестись на ноги. Його насіння застосовують також при радикулітах, розсіяному склерозі, міопатії, при лікуванні наслідків променевого впливу, після інсульту та інфаркту.
Для водного настою 2 чайні ложки насіння заливають 1 склянкою окропу, настоюють в теплому місті, або закутавши ковдрою — всю ніч. Ранком проціджують через 4-5 шарів марлі, перекладеної ватою, щоб затримати крихітні колючки. Добова норма — 1 склянка, її ділять на 3 прийоми і п’ють між їжею. Ефективність мордовника подвоюється, якщо перед заваркою змішати зі степним ковилом (2 чайні ложки в подрібненому стані).
Можна робити спиртовий настій: 2 чайні ложки очищеного насіння на 100 г. чистого спирту. На 21-й день процідити цей настій та приймати по 20 крапель двічі на день: вранці і ввечері.
Для зовнішнього застосування готують таку композицію: насіння головатая поєднують з травою материнки, м’ятою перцевою, мелісою лікарською у співвідношенні 1:3:3:4. Три столові ложки суміші заливають склянкою окропу, настоюють 4 години. Потім беруть 1 склянку цього настою, фільтрують і додають 1 склянку спиртового настою бруньок тополі чорної, складають марлю в 4 шари, змочують настоєм і прикладають до слабих місць. Застосовують при радикуліті, плекситі, міопатії, невриті лицьового нерва, артриті і артрозі, спондиліті та остеохондрозі. До спиртового розчину тополі чорної і відвару мордовника можна додавати хрін. Беруть по півсклянки настою тополі чорної і відвару плодів головатая, додають 4 ложки тертого хрону, розмішують і прикладають до уражених місць при радикуліті, плекситі, міопатії, невриті лицьового нерва не довше, ніж на 3-5 або 10 хв. Процедуру повторюють 2-3 рази на тиждень.
Крутай — високопродуктивна олійна рослина. В його плодах міститься до 38% високоякісної олії, при урожайності 30-50 центнерів з 1-го га можна одержати 10-12 центнерів олії, навіть соняшник у цьому поступається крутаю.
Головатень успішно використовують на сидерацію, підвищуючи врожай різних культур. Відмерлі стебла рослин багаті на калій і безліч мікроелементів.

Стебла прямі, висотою може сягнути до 3,5 метрів, прості або гіллясті у верхній частині, іноді опушені. Листки колючі, перистолопатеві або перистороздільні, розміщені почергово, довжиною до 25 см і шириною до 6 см. На верхівках пагонів утворюються суцвіття-кошики кулястої форми, на одній рослині може бути до 20 голівок. Квітки дрібні, трубчасті або лійкоподібні, голубі, сині, рожеві або білі, зібрані в головчасті суцвіття. Кожна голівка має до 200 келихоподібних суцвіть-корзинок, кожна з яких складається з однієї двостатевої трубчастої квітки, вкритої трьома шарами плівчастих обгорток різної будови. Плід сім’янка, схожий на плід вівсюга. Особливістю головатню є дуже глибоке залягання коренів (глибше ніж 2 м), тому нектаропродуктивність не знижується навіть за сильної посухи.

Подготував М. Саволюк


Контактная информация для консультаций:
Саволюк М. О., 24000, вул. Тропініна,34, м. Могилів-Подільский, Вінницька область, Україна, тел/факс (+38-04337) -6-56-92, моб. 096-464-17-90,
Емейли: savolyukvm@list.ru, mpdemokrat@gmail.com

ФАЦЕЛІЯ ПИЖМОЛИСТА

 

1

фацелія квітує 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Більшість медоносних культур дають нектар протягом окремих частин дня (гречка, наприклад, до 11 години ранку). Фацелія ж виділяє нектар протягом світлового дня, тож бджоли, які запрацювалися допізна, досить часто ночують на її квітках.

Родина  фацелії нараховує приблизно 18 пологів і 250 видів, поширених у різних областях Землі.  Рід Фацелія (Phacelia) об’єднує близько 200 видів, що набули  поширення в більшості своїй в західній частині Північної Америки і виростають в лісах, серед чагарників і на сухих відкритих місцях.

Назва рослини походить від грецького слова «phakelos», що означає пучок, і пояснюється розташуванням квіток у суцвітті. Збирач рослин Давид Дуглас (1798-1834) привіз її до Шотландії з подорожі по Північній Америці і Каліфорнії в 1832 році. У 1837 році її описав англійський ботанік Г. Бентам. З Англії фацелія незабаром потрапила до Німеччини, а потім поширилася по всій Європі, в тому числі і в Україну.


НЕКТАРО  ТА ПИЛКОПРОДКУТИВНІСТЬ   ФАЦЕЛІЇ

Мед, зібраний з полів фацелії, світло-зеленого або білого кольору (в деяких джерелах вказується блакитний колір) з ніжним запахом і тонким смаком і цінується на рівні липового та акацієвого. Кристалізується дрібними кристалами, має тістоподібну консистенцію, підходить для зимівлі бджіл.

Дослідження поживної цінності і амінокислотного складу різних сортів монофльорних меду показали, що фацеліевий мед відрізняється високим вмістом валіну (9,30% до білка), лейцину (9,30%), фенілаланіну (8,70%) і особливо проліну (3, 60%), є дуже цінним поживним продуктом і відноситься до першосортних сортів.

На родючих, добре удобрених грунтах нектаропродуктивність фацелії  становить від 300 до 600 кг/га.  Деякі автори,  без уточнення умов вирощування називають вищі цифри: 500-1000-1500 кг з 1 га (Глухів М.М., 1974).

Рецепти лікування медом з фацелії

— при захворюваннях шлунку 100 г соку алоє, 500 г добре подрібнених ядер грецьких горіхів і 300 г меду добре змішати. Приймати по 1 ст. ложці 3 рази в день за 30 хв. до їжі.

— при хронічному гастриті із зниженою кислотністю змішати 78 г фацелієвого меду світлих сортів, 15 мл соку каланхоє перистого, 7 мл 10%-ого спиртного екстракту прополісу і витримати все на водяній парі при температурі 45°С протягом 30 хв. при постійному помішуванні. Приймати по 1 ст. ложці 3 рази в день за 30 хв. до їжі.

Пилок

Пилку з 1 га фацелії можна отримати до 20-30 кг. Вміст білка в пилку квіток фацелії становить 29,5% . При пізньому сівбі квітуча фацелія більше виділяє пилку, ніж нектару, а тому  на медозборі з цієї культури бджоли можуть заготовити на зиму багато перги.

Квітковий пилок, як і всі продукти бджільництва, має дуже широкий спектр апітерапевтичної дії. Використовуючи квітковий пилок, людина може запобігти розвитку інфарктів та інсультів. Такий спектр дії пилку ставить його в перший ряд ліків, необхідних людям із серцево-судинною недостатністю. Він допомагає при інсультах, інфарктах, гіпертонії, ішемічній хворобі серця, аритмії, вегето-судинній дистонії.

Пилок бджолиний також стимулює ріст і регенерує пошкоджені тканини, в тому числі й тканини печінки, відновлюючи функції печінки. Тому пилок рекомендується при хворобах печінки і підшлункової залози.

1

Пилок бджолиний 2

Пилок бджолиний є дуже ефективним засобом при анемії — посилюється утворення утворення еритроцитів, внаслідок чого підвищується рівень гемоглобіну і лейкоцитів. У такому разі пилок у багато разів перевищує протианемічні дії фармацевтичних ліків.

Пилок бджолиний відновлює порушену діяльність нервової і ендокринної системи. Тому саме його приймають при неврозах, неврастенії, безсонні, депресіях та інших нервових захворюваннях, а також при захворюваннях з недостатньою діяльністю ендокринної системи — аденомі щитоподібної залози, ендемічному зобі, цукровому діабеті. Заслуговує уваги використання бджолиного пилку при судинній патологи, застосування його покращує кровообіг. Вживають пилок і при трофічних виразках, атеросклеротичних ураженнях нижніх кінцівок. Він нормалізує рівень холестерину, зміцнює стінки судин, кровоносні судини стають еластичними, рекомендується пилок при тромбофлебіті.

Пилок можна приймати при безплідді, пов’язаному з порушенням гормонального фону у жінок і недостатній кількості живих сперматозоїдів у чоловіків.

І це далеко не весь перелік хвороб, при лікуванні яких використовується пилок. А приймають його так: по 0,5 чайної ложки три рази на день до їди, розсмоктуючи в роті й не запиваючи нічим упродовж 15-20 хвилин. Приймають три тижні, в окремих випадках до 1,5 місяця.

Пилок бджолиний, як і всі інші продукти бджільництва, є сильним імуностимулятором.

КВІТУВАННЯ

Перші квітки на фацелії з’являються через 1-1,5 місяця після посіву. Період зацвітання триває 1-2 тижні, масового цвітіння 2-3 тижні, відцвітання 1-2 тижні. Цвітіння триває 1,5-2 місяці безперервно, що пояснюється пристроєм суцвіть фацелії, що представляють сильно закручені завитки. Розкручування або зростання завитка, триває протягом не менше 6 тижнів, і на кожному завитку завжди можна знайти тільки що розпустилися свіжі квіти, багаті нектаром. Спека прискорює цвітіння фацелії, дощова погода, навпаки, затягує.

Дослідження  інтенсивності цвітіння показало, що на початку цвітіння в завитках однієї рослини було по 1-4 квітки, що розпустились.  На п’ятий і в наступні дні їх кількість значно збільшується і досягає максимуму на восьмий-дев’ятий день. Протягом 11 днів інтенсивність цвітіння фацелії утримується на високому рівні. Квітки фацелії розкриваються з 6 до 20 годин, найбільш інтенсивно — у другій половині дня. Розкриття квіток у суцвітті відбувається знизу вгору. При цьому завиток поступово вирівнюється, у фазу повного цвітіння в ньому одночасно буває відкрито від 3 до 7 квіток.

Число квіток в розрахунку на 1 га посіву фацелії перевищує 500 млн.
Одна квітка цвіте 2 дні, в результаті до часу дозрівання першого насіння на кінці того ж завитка часто видно ще відкриті квітки.

Найбільшою нектаропродуктивність відрізняються квітки, що розпускаються в межах суцвіття першими.

Величина нектарників у квіток зменшується в міру віддалення від основи суцвіття до його вершині, а також на більш високо зростаючих завитках і суцвіттях .У балансі нектару перше місце займають квіти пагонів першого порядку за рахунок різкого переважання їх чисельності.

Як показали чисельні дослідження, нижні квітки фацелії містять 1,15 мг нектару, квітки в середній частині рослин — 0,7, верхні квітки — тільки 0,15 мг. Велика частина нектару виділяється в першу половину цвітіння.

За проміжок трохи більше місяця різниця в кількості нектару у однієї квітки в середньому становить 0,2 мг; за періодами цвітіння: на початку цвітіння — 0,892 мг, у розпал цвітіння — 0,586 мг і при відцвітанні — сліди нектару. Пояснюється  зменшення кількості нектару в квітках тим, що до кінця цвітіння розпускаються переважно верхні квітки з меншими нектарниками. Кількість нектару в 1 квітці коливається, за даними Української станції бджільництва від 0,15 до 1,32 мг, а по Фоміних від 0,5 до 5 мг. Цукристість нектару доходить до 28,9% і навіть  57% . За добу в нектарі однієї квітки фацелії утворюється 0,25-0,5 мг цукру, іноді до 2-5 мг. Аналіз показав, що нектар фацелії містить близько половини сахарози — 53,2%, інша частина представлена ​​моносахаридами — глюкозою (24,7%) і фруктозою (21,9%) — майже в рівних кількостях.
Нектар виділяється протягом усього дня, але найбільше бджіл буває на посівах між 13 і 15 годинами.

Дослідження  підтверджують, що кількість бджіл на фацелії змінюється відповідно силі нектаровиділення. Найбільшу кількість нектару було в пробах, відібраних в першій половині дня (від 8 до 14 годин), а після 18 годин виділення нектару різко знижувався.

На рослинах фацелії бджоли збирають нектару більше, ніж пилку. Найбільша кількість пилку збирається в другій половині дня.

Згідно досліджень, число бджіл на 100 м 2 посівів фацелії в 11 год  може складати до  529, в 13 год — 604, в 15 год — 447, в середньому за день — 437. За одне спостереження на 10 рослинах у фазу масового цвітіння налічувалося від 7 до 23 медоносних бджіл.

Найсильніше бджоли летять на фацелію після слабкого дощу, коли нектарники рослини працюють сильніше .

Під час посухи фацелія продовжує виділяти нектар і майже не втрачає своїх медоносних властивостей.

АГОРТЕХНІКА ВИРОЩУВАННЯ ФАЦЕЛІЇ

Ще в кінці XIX — початку XX ст в інструкціях з ведення бджільництва автори радили висівати фацелію (пучкоцветнік) як медоносну рослину, що є найбільш невибагливу.

Щоб забезпечити гарний  медозбір, а це  від 250 до 600 кг / га і більше, культуру потрібно висівати в кілька строків протягом квітня-липня, а можна і під зиму.

Експерементальний висів фацелії    на початку серпня  2011 р. на пасіці автора біля м. Могилева-Подільського Вінницької області  показав, що фацелія почала квітувати  в  середині вересня і продовжувала  до листопада місяця. Висота рослин досягала  при  цьому 120 см., а бджоли працювали на ній зранку до сутінок, незважаючи на нічні заморозки та пониження температури повітря. Після перших морозів, зеленна маса фацелії була переорана на сидератне добриво.

Висівати фацелію найкраще після просапних культур. Для добрива застосовують 25-30 т/га органіки, по 45-60 кг / га фосфорних та калійних міндобрив, які вносячи восени під оранку. Норма висіву – 10-12 кг / га в самостійному посіві або половина норми в сумішках із однорічними травами. Спосіб сівбі – Звичайний, на насіння – широкорядний з міжряддям 45 см.

Норма сівби фацелії на квадратний метр – 0,6-0,8 г (при міжряддях 45 см, якщо на насіння) і 1,0-1,2 г (при міжряддях 15-20 см), тобто 10-12 кг / га в монокультурі (на родючих грунтах 6-8 кг/га) або половинна норма в суміші з іншими травами.

Насіння фацелії закладають на глибину 1,5-3 см. Рослина холодостійка, витримує заморозки до мінус 5-6 градусів. Посухостійка, не переносить надмірного зволоження.

Зазвичай насіння фацелії сходить через вісім днів після посіву, а в суху погоду – через два тижні. Рослини швидко ростуть, добре гілкуються. Уже через 30-50 днів після посіву рослини починають цвісти. Протягом 10-15 днів квітки розкриваються поступово, а потім близько місяця триває масове цвітіння. Квітки у фацелії синього кольору, дзвоново-воронковидної форми, зібрані в суцвіття-завитки.

У культури  фацелія має  безліч переваг – вона невимоглива до умов вирощування, прополка і спушення потрібні тільки в перші 2-3 тижні після посіву,  а надалі вона сама пригнічує інші  рослини, тривало, рясно і дуже красиво цвіте.

АГРОТЕХНІКА сумішок НЕ відрізняється від вирощування вики, гороху та люпину в чистому виді.

На сидеральні пари фацелію рекомендується сіяти під зиму (але так, щоб насіння не проросло) та в перші дні весняно-польових робіт слідом за боронуванням і культивацією зябу. За такого висівання бджоли можуть взяти більше меду, й можна раніше приступити до підготовки поля для висіву озимих. Практикується на зелене добриво використовувати суцільній посів, за норми висіву 10-12 кг / га.

У разі вирощування фацелії на насіння кращі результати мають за широкорядних посівів Із міжряддями 45 см за норми висіву 6-8 кг / га. При цьому міжряддя доводиться обробляти двічі-тричі до змикання рядків. Глибина висіву насіння – не глибше 2-3 см з подальшим прикочуванням котками. Вирощуючи фацелію як посівній матеріал, потрібно знищувати бур’яни, бо її насіння важко очищати від дрібного насіння різних бур’янів.

Для отримання якісного насіння  залишають рослини ранніх строків посіву.  Необхідно мати на увазі, що  насіння дозріває нерівномірно і швидко обсипається.

Збирають фацелію на насіння роздільно, коли побуріють оболонки насінин нижньої частин завитків. Скошують на висоті 15-20 см; для підбору валків і обмолоту фацелії використовуються комбайни. Отриману масу зразу пропускають через віялку, а після просушування очищають на спецмашинах.

В невеличких господарствах та при відсутності техніки   скошені  суцвіття фацелії з побурілими насіннєвими оболонками в нижній частині завитків, де самі повноцінне насіння,  необхідно  розкласти для дозарювання. Після цього їх обмолочують і очищають від домішок.

Насіння зберігає схожість 2-4 роки.

ІНШЕ ВИКОРИСТАННЯ  ФАЦЕЛІЇ

У великих господарствах фацелію після цвітіння забирають на корм тваринам. А власникові невеликої ділянки можна використовувати її як сидерат (скосити, подрібнити, закопати). Зелена маса фацелії швидко розкладається в ґрунті, збагачує її сполуками азоту і калію. Крім того, що фацелія добрий сидерат, вона ще й пригнічує  розвиток нематод в ґрунті та поліпшує його структуру.

Як кормова культура має посередні ЯКОСТІ. На початку цвітіння вміст протеїну становіть Всього 2,3%. Наприкінці цвітіння за 34% сухої речовини містить (%): протеїну – 4,1; БЕР – 13,7; ліпідів – 1; клітковини – 10,3; попеля – 4,9. У 100 кг трави фацелії – 15,8 кормових одиниць, у кожній – 158 г перетравного протеїну. Внаслідок вмісту Малої кількості цукрів фацелія для силосування в чистому вигляді малопридатна. Силосувати її слід у суміші з рослинами, які багаті на цукор (злакові трави, жито на зелений корм). Як зелений корм, фацелію поїдають тварини тільки дуже молодою, бо рослини густо вкриті жорсткими волосками і у міру старіння стебла й листки грубішають.

Використовувати фацелію в сумішках економічно вигідно, через те, що вона дає можливість однозначно поліпшити медоносну базу без зменшення площ основних сільськогосподарських культур, які висівають у плановому порядку. Особливо перспективні й поширені посіви-сумішки фацелії з викою, вико – вівсом, горохом і люпином. Фацелія, яку висівають разом із однорічними бобовими культурами, запобігає виляганню гороху та вики, полегшує механізоване збирання та знижує втрату врожаю.

Зелену масу фацелії можна використовувати на зелене добриво (урожай – близький 200 ц / га).

У разі вирощування фацелії на зелене добриво вона до заорювання цвіте не менше 20 днів і забезпечує бджіл добрим медозбором. Урожай озимої пшениці за таким сидеральним паром не поступається врожаю, зібраному з полів, де висівались класичні сидеральні пари – люпин. Таким чином, за незначних витрат на висівання фацелії господарство має добру віддачу: збільшується медозбір і врожай Нової культури.

Дуже корисно  висівати фацелію між рядами дерев у саду. Цим поєднуються  поєднувати інтереси бджільництва й садівництва.

Фацелія має високий коефіцієнт розмноження, чим вигідно відрізняється від класичних сидератів. Враховуючи всі переваги фацелії, її можна віднести до найбільш цінних культур для висівання в садах.

СОРТИ

У Державний реєстр сортів рослин, придатних для Поширення в Україні, занесено в 1995 році один сорт фацелії- Аліна.

Його створено  у Філіалі інституту бджільництва ім. П. І. Прокоповича УААН.

Ознака сорту: кущ розлогий; листки складноперисті, дрібнопосічені, зелені без воскового нальоту; квітки дрібні, Розово-блакитного кольору; насіння – овальні, темно-коричневі; маса 1000 зернин – 1,8 г; висота рослин – 76 см; вегетаційній період – 114 днів.

Середня врожайність зеленої маси – 200 ц / га, насіння – 5,4 ц / га; Нектарна продуктивність – 268 кг / га; пилкова продуктивність – 281 кг / га. Шкідників та хвороб НЕ помічено.

Рекомендовано використовувати в зонах Полісся та Лісостепу.

ВИСНОВОК

Таким чином, аналіз літературних джерел показує, що фацелія пижмолистна  має велике значення для екологічно орієнтованого сільськогосподарського виробництва, тому що дозволяє зберегти природну родючість грунту та поліпшити медоносні ресурси. Однак, через нестачу насіння, насіннеочисної  техніки, слабкої вивченості прийомів обробітку і переконання, що фацелія — ​​тільки медоносна культура, гальмується її широке впровадження у виробництво на території  України

Список використаної літератури

1. Бородіна М.М. Медоноси навколо пасіки / / М. М. Бородіна «Бджільництво» № 5 — 2004. — С.24-25

2. Бурмістров О.М. Організація медоносної бази фермерських господарств / / А. М. Бурмістров. Збірник наукових праць з бджільництва (за матеріалами науково-практичної конференції) — випуск 6. — Орел: ОрелГАУ. — 2002, с.22-29

3. Бурмістров О.М. Строки і способи посіву медоносних рослин / / А. М. Бурмістров «Бджільництво» № 1 — 2003. — С.22-24

4. Бурмістров О.М. Значення відвідуваності бджолами медоносів / / А. М. Бурмістров, В. М. Кулаков «Бджільництво» № 7 — 2005. — С.26-28

5. Бурмістров О.М. Бджільництво. Маленька енциклопедія / А.Н.Бурмістров, В. А. Губін, Н. І. Кривцов. М.: Наукове видавництво Велика Російська енциклопедія. — 1999. — 491с.

6. Бурмістров О.М. Медоносні рослини і їх пилок / Бурмістров О.М., Нікітіна В.А. М.: росагропромиздат. — 1990. — 192 с.

7. Глухів М.М. Медоносні рослини / М. М. Глухов М.: Сельхозгиз .- 1955. — 512 с.

8. Глухів М.М. Медоносні рослини / М.М.Глухов М.: Колос .- 1974. — 304 с.

ділянці / А.С.Нуждін. М.: росагропромиздат. — 1991. — 96 с.

9. Шорохов А.О. Медоноси бджолам — проблеми та рішення / / А. О. Шорохов «Бджільництво» № 3 — 2004. — С.24-25.

10. «ОРЛОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»  РЕФЕРАТ
Тема:  «Технологія обробітку фацелії рябінколистної»  Орел 2009

 

04.12.2011 р.

 

Підготував                                                                                    Михайло Саволюк

 

P/S. Додаткові консультації  щодо агротехніки вирощування фацелії та інших медодайних рослин, таких як: Лофант анісовий, буркун, синяк, сильфія, козлятник, та ін., придбання посівного матеріалу   можна отримати звернувшись до автора (  м. Могилів-Подільський, Вінницька обл.,  тел/факс (04337)-6-56-92, 096-464-17-90 ),  savolyukvm@list.ru ,

mpdemokrat@gmail.com

Лофант тибетский обладает уникальными целебными свойствами

1Лофант тибетский также обладает уникальнейшими целебными свойствами, которые  намного  превышают свойства лофанта анисового.
На нашей планете существуют несколько мест с отличнейшей энергетикой, такие как великий каньон в Северной Америке или же Тибет, который хранит много тайн. Ведь не зря Гитлер организовывал туда несколько экспедиций в поисках “ворот вселенной”, к счастью безуспешно. Тибетские монахи тысячелетиями славятся своим искусством врачевания. Многие препараты у них основаны на лофанте тибетском – ценнейшем биостимуляторе здоровья. Знатоки считают этот полутравяной многолетний кустарник даже более ценным, чем женьшень. По данным биохимических исследований лофант тибетский является мощнейшим иммуностимулятором пролонгического действия, равных которому в растительном мире пока не обнаружено. В отличие от женьшеня его воздействие на организм носит более мягкий и пролонгирующий характер, т. е. его лекарственные свойства нарастают постепенно и продолжаются длительное время. Самое главное его достоинство это то, что он, воздействуя непосредственно на иммунную систему, заставляет ее более активно воздействовать на наши секреторные органы и следовательно поднимать наши внутренние защитные силы.

Препараты из лофанта способствуют укреплению и повышению иммунитета, восстанавливает силы после нервных расстройств, инсультов и гипертонических кризов (и предотвращают их), выравнивают давление и снимают зависимость от погоды, при воспалительных процессах в желудочно-кишечном тракте, болезнях печени и мочевыводящих путей, при лечении ОРЗ, бронхитов, пневмонии и бронхиальной астме.

Постель (матрас и подушка-валик) из травы лофанта в смеси с другими травами и соломой, покрытая простынью из грубого льна, навсегда избавляет человека от головных болей, бессонницы, метеозависимости, грибков и многих других проблем.

Гель из листьев лофанта тибетского хорошо излечивает кожные заболевания, вызванные грибками, а мелкодисперсный порошок из соцветий — мокрые экземы.          Спиртовый настой из свежих цветоносов применяют внутрь и наружно при параличах, парезах, дрожании конечностей, при сердечно-сосудистых заболеваниях, а так же для регулирования обмена веществ, как общеукрепляющее и предупреждающее старение средство.

Все    части    растения    содержат    более    0,5%    зфирного   масла, незначительные количества алкалоидов, холин, флавоноиды — рутин, кверцитрин, астрагалин, кемпферол-гликозиды, дубильные вещества (до 0,05%), аментофлавон, аскорбиновую, кофейную, лимонную, яблочную й хлорогеновые кислоты.

Эфирное масло получают методом гидродистилляции из свежего сырья. Это — легкоподвижная, слегка желтоватая жидкость. В его состав входят: анетол, борнеол, камфен, линалоол, мимол, милонен, пинен, терпинен, тилхавикол, цинеол.

Водный настой из листьев, цветоносов й стеблей лофанта в сборе с другими лекарственными растениями поднимает жизненный тонус. Однако принимать его более 3-х стаканов в день не рекомендуется.

В небольших дозах лофант тибетский стимулирует деятельность иммунной системы, тем самым усиливая действие растений составляющих лекарственные сборы.

Составы травяных сборов на основе Лофанта тибетского

Лекарственнйй чайный й чисто Лекарственный сборы отличаются друг от друга изменением состава ингредиентов й дозировкой применения.

Все ингредиенты должны быть измельчены на кусочки не более 2 мм, а корни или же составляющие которые берутся в очень незначительном количестве, практически перемолоты в пыль или же перетолчены на очень мелкие крупицы до 0,2 мм.

Для приготовления настоя лофанта берут две столовых ложки измельченной зелени, добавляют два стакана кипятка, укутывают. Через три часа процеживают й принимают по полстакана трижды в день перед едой.

Для наружного применения на два стакана кипятка берут четыре столовых ложки лофанта.

Этим настоєм протирают кожу, добавляют его в воду для купания и ополаскивания головы.

Для приготовления настойки лофанта тибетского берут 200 г свежих соцветий й листьев лофанта, заливают 0,5 л водки. Настаивают в течение месяца в темном месте, периодически потряхивая.

Принимают три раза в день за 20-30 минут до еды. Утром й вечером употребляют по 10 капель на полстакана воды, в обед-20 капель. Применять в соответствии с описанными ниже рецептами:

1.Состав лекарственного сбора (лечебно-профилактический)

а)  Лофант тибетский — 50 частей;  б)  Мелисса лимонная -10 частей; в) Девясил -1 часть; г)  Маралий корень -1 часть, или 20 капель настойки.

д) Элеутерококк (лист) — 10 частей, или 20 капель настойки (при лечении  бронхитов  необходимо добавлять  корень солодки — 5 частей, или 40 капель настойки)

2. Состав лекарственного чайного сбора (тонизирующий)

а) Лофант тибетский -10 частей; б) Мелисса лимонная -10 частей; в) Зверобой -1 часть; г) Душица — 2 части; д) Злеутерококк (листья) -1 часть, или 20 капель настойки; е) Багульник болотный -1 часть

3. Состав лекарственного чайного сбора (общеукрепляющий)

а)  Лофант тибетский -10 частей; б)  Мелисса лимонная -10 частей; в)  Девясил — 2 части; г)  Маралий корень — 0.5; частей, или 20 капель настойки; г)  Зверобой -1 часть; д)  Душица -1 часть; е)  Бадан толстолистньїй -1 часть

4. Состав лекарственного чайного сбора (желудочно-кишечный)

а)  Лофант тибетский -10 частей; б)  Мелисса лимонная -10 частей; в)  Чага ( измельченная ) — 2 части; г)  Аир болотньїй -1 часть; д)  Бадан толстолистный -1 часть; е)  Девясил -1 часть; ж)  Зверобой — Ічасть; з)  Душица -1 часть

5. Состав лекарственного чайного сбора (печеночный)

а)  Лофант тибетский -10 частей; б)  Мелисса лимонная -10 частей; в)  Тысячелистник -10 частей; г)  Кукурузные  рыльца — 2 части; д)  Бессмертник — 1 часть (можно добавить чагу, бадан, зверобой й душицу — по 1 части)

6. Состав лекарственного чайного сбора (сердечньїй)

а)  Лофант тибетский -10 частей; б)  Мелисса лимонная -10 частей; в)  Пустырник -1 часть; г)  Валериана лекарственная (корни) -1 часть, или 20 капель; в)  Зверобой — 0,2 часть; г)  Душица -1 часть

7. Состав лекарственного чайного сбора (от импотенции)

а)  Лофант тибетский —           20 частей; б)  Мелисса лимонная —          10 частей; в)  Маралий корень (корни) — 2 части, или 20 капель настойки; г)  Золотой корень (корни) — 2 части, или 20 капель настойки; д)  Злеутерококк (листья) —  2 части, или 20 капель настойки.

8. Состав лекарственного  чайного сбора — только для  мужчин преклонного возраста при половой слабости

а)  Лофант тибетский —              20 частей; б)  Мелисса лимонная —             10 частей; в)  Сурепка полевая —              10 частей; в)  Маралий корень (корни) —     2 части, или 20 капель настойки; г)  Золотой корень (корни) —     2 части, или 20 капель настойки; д) Злеутерококк (листья) —      2 части, или 20 капель настойки;

9. Состав  чисто лекарственного   сбора

Лофант тибетский —       50 частей; Мелисса лимонная —      10 частей; Девясил —                   2 часть; Маралий корень —        1 часть, или 20 капель настойки; Злеутерококк (корни) — 1 часть, или 20 капель настойки.

Если каких-то составляющих в сборах не хватает, кроме основных а; б), то настои можно применять й без них, в надежде, что в скором времени Вы их достанете. Присутствие мелиссы лимонной всех сборах обьясняется ее смягчающим й сенсибилизирующим действием на организм.

Косметические препарати из лофанта укрепляют корни волос, разглаживают морщины и сохраняют молодость кожи.

Листья лофанта используют для ингаляции, лечебно-здоровительньых ванн для пожилых людей, женщин й детей.

Употребление в пищу молодьых листьев лофанта повышает потенцию у мужчин и эффективно способствует лечению простатита.

Лечебные силы лофанта Вы можете легко проверить на себе: достаточно посидеть у грядки с растениями 20 — 30 минут — вся сталость проходит, появляется большой прилив свежих сил лагодаря летучим эфирным маслам, тонизирующим й стимулирующим вашу иммунную систему при переутомлении и  упадке сил.

Составы и рецепты на основе Лофанта тибетского

Рецепты:

1. Гель из листьев лофанта приготавливается следующим образом:

100г молодых зеленьїх листьев перетереть в ступе до однородной массы, добавить 2 ст. ложки оливкового или абрикосового масла, 30 мл.  Рициниола Ш, 10 мл Стелкор, пробиотик жидкий, тщательно переметать. Хранить в холодильнике. Втирать на ночь тонким слоем на больные места! При запущенньїх формах с кремом  «Вилиста».

2. Для лечения ступней ног в гель нужно добавить до 50 мл пихтового масла й 3 — 4 ложки размельченной поваренной каменной соли крупного помола. Намазывать вечером перед сном на 1 — 2 часа, затем ступни насухо протереть. Не смывать, а протереть!

3.  Лечение мокрых экзем.

Взять: 100 г сухого сбора соцветий Лофанта, 30 г чистотела, 10 г зверобоя, 10 г девясила — размолоть в пыль у кофемолке. На ночь на мокрое место насыпать ровным слоем порошок, положить марлевую подушку, одеть еластичную сетку или забинтовать. Такую же повязку можно делать й днем, если вам не предстоит много двигаться.

4. Настой спиртовой из соцветий й стеблей:

После обмолота взять 200 г соцветий й половы (стеблей без листьев) и залить 0.5 л водкой. Настаивать в течение месяца. Пить за 10-20 мин до еды утром в обед и вечером по схеме 10 — 20 -10 капель на полстакана воды

5. Настой водный из лекарственного чайного сбора лофанта:

1-ну чайную ложку с горкой сухого лекарственного сырья на заварной чайник. Настаивать не менее 3-4-х часов. Принимать по 1-му стакану 5-4 раза вдень. ).

6.Для ингаляций при астме или бронхите взять щепотку смеси сухого лекарственного сырья лофанта с ромашкой аптечной й майского березового листа. Смесь делается в равных пропорциях.

При аллергической реакции на березовьій лист его можно заменить медуницей или порошком из корня солодки.

7. Для косметических масок нужно недобрать достаточно жидкий крем (для сухой, нормальной или жирной кожи) лица й тщательно смешать с размолотыми в пыль соцветиями лофанта в пропорциях 10:1.

За 2-3 часа до сна нанести ровным слоем на лицо. Не втирать! Перед сном насухо протереть мягкой салфеткой.

8. Курс лечения по настоям:

7 дней пить лекарство — 3 дня перерыв.

3-4 таких цикла. Через три месяца курс лечения повторить.

При запущенных формах болезни следует провести интенсивный курс лечения: 7 дней принимать настой, увеличив дозировку в 1,5 раза — 4 дня перерыв. Подряд 4 таких цикла.

Через месяц провести профилактический курс лечения по схеме 5 дней пить лекарство — 2 дня перерыв в течении месяца.

9. Общеукрепляющее средство с Лофантом.

При нарушении обменных процессов. Все должно быть очень сухое. Все перемолоть в пыль на кофемолке.

Овес, зерно     3 части — 300г; Корни однолетнего лопуха   2 части-  200г; Лофант тибетский, трава   2 части —  200г; Клюква, ягоды сушеные 0.5 частей —  50 г; Девясил, корни  0,5 частей — 50г.

Принимать по 1 ч. ложке 3 раза в день до еды желательно в смеси с пробиотиками на глюкозе (Стелкор порошок). Не запивать 20-30 минут! Держать во рту до полного растворения! Минут через 10-20 запить разведенным сиропом или отваром шиповника.

10. Древнейший гепатопротектор.

Мощнейший древний гепатопротектор.  Отличное  лекарство для печени. Состав — для лечения печени. Все должно быть очень сухое.  Все перемолоть в пыль на кофемолке.

Овес, зерно   3 части —  300г; Корень лопуха   2 части — 200г; Расторопша, порошок 0,5 частей — 50г; Тысячелистник, цветы 0,2 части — 20г; Солянка холмовая 0,5 частей —  50г.

Принимать по 1 ч. ложке 3 раза в день до еды ОБЯЗАТЕЛЬНО в смеси с пробиотиками на глюкозе (Стелкор порошок). Не запивать 20-30 минут! Держать во рту до полного растворения! Минут через 10-20 запить разведенным сиропом или отваром шиповника.

11. Лекарственный сбор трав с Лофантом при онкозаболеваниях:

Лофант тибетский  3 части    — 300г; Корни однолетнего лопуха  2 части — 200 г; Чернобыльник 3 части —  300 г; Чага (березовьій гриб) 1 часть — 100 г; Клюква сушеная 1 часть — 100 г.

Все заваривать порознь, принимать вместе не более 70-100 мл до 8 раз в день до еды или через полчаса после еды, с 1-2-мя ч. ложками разведенного сиропа шиповника.

Еще лучше все перемолоть в пыль, смешать с 1-й 100 г баночкой Стелкор-порошка й 1 баночкой Курунги. Либо приготовить смесь, на 1-н день, смешав 6 ч. ложки порошка  с 1-й ч. ложкой Стелкора в порошке  и 1-й ч.  ложкой Курунги.

12. Видоизмененный онкоотвар Шетаремо.

Заварить раздельно все компоненты либо одновременно в нескольких стаканах, либо в одном поочередно. Для этого стакан на 2\3 заполнить компонентом без уминання, залить доверху кипятком й укрыть на 3 часа, закутав в полотенце, либо заварить в термосе. После остывания до комнатной температуры (нельзя смешивать теплые отвары!), все хранить в холодильнике не более 3-5 дней.

Принимать отвары вместе. Для зтого нужно слить их поровну в стакан, примерно 70-100 мл, и подогреть до теплого состояния около 40 градусов, чтобы можно было выпить залпом, не обжигаясь. Перед употреблением в отвар обязательно добавить 10 -15 капель аптечного бефунгина (спиртовой настойки чаги — березовый гриб).

Прием ежедневно 5 раз в день по 70-100 мл отвара за полчаса до еды, если организм не воспринимает на голодньй желудок, то можно через 3 часа после еды и запивать разведенным сиропом шиповника.

Через 15 дней должна резко уменьшиться в объеме раковая опухоль. Что будет явно видно по самочувствию й невооруженньїм глазом при внешних проявленнях. Но боли могут не пройти.

Состав: свежие или сушеные листья крапивы, молотые перегородки грецких орехов, свежие или сушеные соцветия лофанта тибетского, нарезанные, а лучше сушеные й молотые корни молодых (однолетних, которые не цвели в зтом году) лопухов (репейника) толщиной не более 5 миллиметров. Корни лопуха надо выкапывать осенью или раннеи весной. Молодые растения лопуха — это значит выросшие за лето из семян, выкапывают осенью (август-октябрь) или следующей весной (апрель-май), до того как они пойдут в рост.

Во всех случаях, при подозрении на нарушение работы ЖКТ, печени, поджелудочной, при тяжелых паталогиях, а тем более на онкологию, прием смеси пробиотиков Стелкор порошок + Курунга, по 1 ч. ложке 6-8 раз в день, й капсул Трансфер Факторов (ТФ классик, ТФ плюс, ТФ Эдвенсд) — Не обсуждаемо!

Лофант тибетский – ценнейший источник жизненной энергии, который укрепит Ваше здоровье, предотвратит старение клеток и защитит от старости.

Выращивание лофанта тибетского

Лофант размножается   семенами,   делением   куста, черенками, й отводками. Самый надежный способ — выращивание рассады из семян.  Семена лофанта не намного больше макового зернышка. Семена высевают ранней весной, в марте — апреле в ящики на глубину не более 1 см в хорошо обеззараженную землю, т. е. делают канавку глубиной 3-4 мм, й сеют зерна, затем прикрывают их снегом слоем в 2 см или поливают семена из тоненькой леечки. Вода, впитываясь в землю, втягивает семена за собой. Желательно    сверху    присыпать    семена    землей    на    3-4    мм.      Землю рекомендуется закрыть пленкой до появлення  всходов.

Предварительно семена  можно  выдержать до  30  минут  в тряпочке  в  слабом  растворе марганцовки   подсушить,   й   затем   сутки   хранить   на   верхней   полке   в холодильнике.

Всходы   появляются   на   5-6-й   день.

Поливают   лофант умеренно с добавлением в воду капельки борной кислоты, т. к. всходы очень слабы й сильно поражаются черной ножкой. При появлении на всходах 4-5 листьев,     необходимо    провести    пикировку    растений,    опять    же    в обеззараженную землю, это примерно через 25-30 дней после посева семян. Высаживают растения в открытый грунт при установлений устойчивой теплой погоды, обычно в конце мая —   рядами: на глубину 5-8 см, через 20-25 см в ряду (расстояние  между рядами 60-70 см).  Полив  проводят до  полной приживаемости. Уход за  растениями  заключается  в  прополке,  рыхлении междурядий    й    окучивании.    Почва   должна    быть    рыхлой    й    хорошо удобренной.   Зацветает   лофант   во    второй    половине    июля,    цветение продолжается до конца сентября, вплоть до первых морозов.

В первый год посева семена созревают в конце сентября, а в последующие годы на 2-3 недели раньше.    Начиная со второго года выращивания лофанта можно получать по два урожая лекарственного сырья. Зеленую массу растений первый раз срезают в начале июля, на высоте 35-40см от земли, а во второй раз, после сбора семян осенью, на высоте 12-15см от земли. После обрезки осенью, Лофант окучивают й грядку желательно засыпать слоем перегноя на 15-20см.  Зеленую масу лофанта высушивают  под навесом.

 

Подготовил                                                                 Михаил  Саволюк

г. Могилев-Подольский   24.12.2011 г.

Контактная информация   для консультаций:

Саволюк М.О., 24000,  вул. Тропініна,34, м. Могилів-Подільский, Вінницька область, Україна, тел/факс (+38-04337)-6-56-92, моб. 096-464-17-90,

Емейли: savolyukvm@list.ru, mpdemokrat@gmail.com

СТЕВІЯ (МЕДОВА ТРАВА) — ПОДАРУНОК НЕБА


1

Це Було в ті роки, коли Японія, віддалена від нас територіально й культурно, ставилася до цієї рослини як до Богом посланої. (У 1946 році її було завезено сюди з Парагваю). З допомогою  стевії цей східний народ оздоровлювався від ядерної катастрофи, рослина увійшла до однієї з державних програм. Там и досі з неї виготовляють ліки, продукти харчування. А спробуйте вивезти  з Японії бодай один грам цієї цілющої рослини. Лиха не обберетесь. Вона там вважається національнім багатством.

НЕ  ТАК  ЛЮДИ  ЛЮБЛЯТЬ  ЦУКОР,  ЯК ПАРАЗИТИ,  ЩО  В НИХ  …

Відомо, Що чорнобильська катастрофа в сотні разів згубніше вплинула на здоров’я української нації, ніж свого часу бомбардування Хіросіми й Нагасакі  на здоров’я японців. Схоже, ми не зовсім зрозумілі, що трапилось  тоді, наприкінці квітня 1986 року. Якби ясним було те усвідомлення, гуртувалися б, не просто виживали, а високо цінували  б вартість власного життя, йдучи в ногу з цивілізованими народами світу.
Отож коли порівнюєш шлях стевії до українців и до японців, стає прикро. Так, наприклад, японський законом суворо  забороно вивозити рослину з Країни. У нас по ній ледве  не топчуться, не бажаючи знати, яка то велика цінність … Втім, не лише в Україні. Так само складно інформація про унікальну рослину пробивається і до свідомості братів-слов’ян. Розповідають, Що один російський вчений виростив близьким двох тонн стевії. Він  намагався розповісти людям про диво-рослину, пропонуючи умовну ціну, проте — жодної реакції, урожай довелося спалити.
Та що прості люди!  Часом  не знають про неї й дуже відомі  лікарі та цілителі.

Надія Семенова, наприклад, яка здобули велику популярність у всьому світі як спеціаліст з очищення організму, в одній зі своїх книжок розповідає історію знайомства  зі стевією. Дізналася цілителька про неї  лише у січні 2002 року. Маючи попередня інформацію про рослину як природного підсолоджувача, вона приїхала до своїх друзів у Київ, щоб розпитати, де й хто в Україні вирощував и досліджував рослину. Їй пощастило: друзі запросили на вечерю співробітника Інституту цукровий буряків Володимира Стефанюка. «Того вечора я твердо вирішила, — пише Надія Семенова в своїй книжці « Стевія — рослина ХХІ століття », — мої слухачі Програми « Очистити и живи без паразитів » ніколи  не отримають до столу жодної крупинки цукру».
Як бачимо, з усього спектру лікувальних властивостей стевії  відома цілителька виділила лише  антипаразитарну.

Значне мірою саме тому, що вивчення вплив паразитів на здоров’я людини — її основна тема в цілительстві. На переконань Надії Семенової, кандиди, ці найменші паразити, до невпізнанності змінюють наші внутрішні органи, порушуючи  їхні функції. Як вона пише, кандиди можуть буті причиною Більше 150 хвороб.  Насамперед про наявність цього «населення» всередині нас свідчіть така поширена  хвороба, як дисбактеріоз. Доведено, що найкращий грунт для комфортного почування цих паразитів всередині нас створює саме цукор.
«Чого варті методи антибіотикової терапії, — пише Надія Семенова, — якщо  після кожної чергової порції ліків ми їмо цукерки, варення, пряники? ..»

СТЕВІЯ ЧИ ЦУКОР — ВІРІШУЙТЕ САМІ

Отож, повернувшись до рідного Сочі, цілителька виявила на спеціальному приладі, що стевія має значну антипаразитарну дію .  Вона не поступається таким сильним у цьому відношенні рослина, як женьшень, елеутерокок, аралія маньчжурська, шипшина.
Виникає запитання: як же бути з цукром? Ми ж настільки звикли до цього продукту?  Та як не зважати  на ту значну шкоду, яку завдає  він  нашому організмові?
Ще 50 років тому цукор був  рідкістю для більшості людей. А в 1990 році обсягах цукру, спожитих на людину в колишньому  СРСР, досягнув дуже високого рівня — близьким 40 кг за рік. Цей продукт витіснив мед, солодощі з висушених фруктів та овочів, які століттями смакували  наші предки. З часом вчені довели, що саме цукор є основною причиною дисбактеріозу — хвороби, від якої походить  більше  150 захворювань.  Ось вам результати  любові  до солодощів … То їсти цукор чи не їсти? Одне можна сказати: ті, хто віддадуть переваги стевії (хоча б питимуть з неї чай), невдовзі пересвідчаться, що вчинили правильно.

1

ЧОМУ  БАГАТО  ЛІКАРІВ  НЕ  ЧУЛИ  ПРО  СТЕВІЮ?

Мудрі люди кажуть: «До лікаря йдуть щоб лікуватись, а до бджоляра та травозная йдуть щоб вилікуатись  та ніколи не хворіти».

А мудрий  Авіценна в одній зі своїх праць  стверджував, що немає такої хвороби, щоб її не можна було вилікувати  рослинами.

Та чи потрібні здорові люди  аптекарям,  лікарям,  виробникам ліків…?

Отож бо.

Ось якої думки з цього питання  завідувач лабораторією природних цукрозамінників Українського науково-дослідного інституту цукрових буряків, кандидат сільськогосподарських наук Володимир  Стефанюк :
«— Чи доводилося вам спостерігати приклади зцілення стевією?
— Якось звернувся до мене один чоловік, — розповідає пан Володимир, — уже у віці, й попросив: «Синку, я чув, що у тебе є трава, яка допомагає від цукрового діабету. Хвороба загострилась так, що навіть борщу не можу з’їсти». Я набрав тому дідусеві целофановий мішечок стевії. А через півтора місяця він прийшов й сказав: «Вже і борщ їм, і навіть чарку іноді п’ю, а рівень цукру, уявіть, знизився з вісімнадцяти до семи мілімоль на літр крові» (норма: 3,2-5,6 млмоль/л).
— Чи призначають зараз стевію в офіційних медичних установах?
— На жаль, багато лікарів нічого не знають про рослину, тому, наприклад при діабеті, призначають штучні цукрозамінники: аспартам, сахарин, цикламон. А їх ще в 1984 році було законом заборонено, бо вони шкідливі для психіки, провокують виникнення онкозахворювань. Проте сьогодні Міністерство охорони здоров’я дозволяє використовувати штучні цукрозамінники. Висновок один: чиновники дбають про свою кишеню, а не про здоров’я нації. Схожа ситуація і в розвинених країнах. От, наприклад, в США з лікувальною метою стевію практично не використовують: там погодою на ринку керують заводи-монополісти, що виготовляють штучні цукрозамінники. Їхній чистий прибуток щороку складає близько 70 мільярдів доларів.
— Що потрібно для того, аби вирощувати стевію в Україні?
— Одне потрібно: зрозуміти, що стевія сприяє оздоровленню нації і прийняти відповідний Закон.
— Які хвороби, крім діабету, можна вилікувати з допомогою цієї рослини?
— Стевія — продукт, який сам Бог послав для підтримки й профілактики здоров’я в тяжких екологічних умовах. Вона допомагає при захворюваннях печінки, жовчних шляхів, підшлункової залози, атеросклерозі, гальмує старіння організму, відновлює стан органів і систем після тяжких і тривалих хвороб, алкоголізму, наркоманії… Це далеко не весь перелік. Проте стевія — не панацея.
— Пане Володимире, а ви особисто вживаєте стевію?
— Звісно. Навіть у відрядження  без неї не їду: накрапаю в чай сиропу — ніякий цукор не йде в порівняння!»

ДЕЯКІ ФАКТИ ПРО СТЕВІЮ

Крім того, що стевія є незамінним продуктом в раціоні харчування діабетиків та онкохворих, ця диво рослина має багато інших цілющих властивостей:


1. Ефірне масло стевії містить понад 53 різних речовин і компонентів. Воно має протизапальну і загоює, тому ефективно при різних подразненнях шкіри, порізах, опіках, обмороженнях, екземі. Якщо рану змочити розчином стевії, то вона заживає без рубців. Також прискорюється загоєння трофічних виразок. Настій застосовують для лікування гнійних ран і післяопераційних швів.
2. У стевії присутні дубильні речовини, які зв’язують білки слизових оболонок і шкіри, перетворюючи їх на більш міцні нерозчинні сполуки, позбавляючи їжі бактерій, що потрапляють на ушкоджені ділянки. Тому рослина має виражену протизапальну і захисну дію.
3. Стевія зменшує біль при опіках і укусах отруйними комахами.
4. Концентрований настій стевії винятково корисний для регулярного догляду за шкірою різних типів. Регулярне застосування у вигляді масок робить шкіру м’якою і пружною, розгладжує зморшки. Препарати, створені на основі цієї рослини, ефективні для догляду за шкірою навколо очей.
5. Стевія допомагає боротися з різними шкірними захворюваннями, в тому числі з дерматитами і екземою.
6. Лист стевії містить кремнієву кислоту, яка поліпшує стан сполучної тканини, шкіри, волосяного покриву і нігтів. Відвар стевії успішно застосовують, наприклад, для лікування себореї.
7. Речовини, що містяться в цій рослині, перешкоджають зростанню і розмноженню ряду бактерій та інших інфекційних організмів, включаючи бактерії, що викликають захворювання зубів і ясен. Стевія оберігає емаль зубів від руйнування, її використовують в зубних пастах, полоскання, жувальних гумках при карієсі і парадантозе.
8. Поєднання колоїдного срібла і відвару стевії дозволяє багаторазово підсилити ефект готового продукту, як у напрямку антибактерицидне і протизапального впливу, так і в напрямку харчування, пом’якшення, регенерації і уповільнення процесів старіння шкірного покриву.


Агротехніка вирощування стевії

Стевію легко може виростити кожен. Вона розмножується зеленим живцюванням, відводками, поділом куща. Але всі ці методи вимагають значних витрат енергії, особливо в холодний період року. Набагато простіше вирощувати стевію з насіння. Щоб уникнути помилок при цьому, скористайтеся моїми рекомендаціями.
Необхідно заздалегідь підготувати компоненти для приготування грунтосуміші — в рівному співвідношенні чорнозем і лісову перегнійну землю. У лісі, в лісопосадках під деревами або кущами зніміть верхнє неперегнивше  листя, потім до твердого грунту виберіть перегнилий шар — це і буде лісова перегнійна земля.
Чорнозем і лісову землю (без всяких добавок!) просійте через решето з круглими отворами діаметром 50 мм, добре змішайте. Заповніть цією сумішшю будь-яку ємність шаром 10-12 см або пластикові одноразові стаканчики. Ущільніть, вирівняйте грунтосуміш, добре зволожите теплою водою. Розкладіть насіння по поверхні і притисніть їх пальцем до грунтосуміші. Так як насіння стевії дуже дрібні, то їх допускається закладати (з агрономічних мірками) на глибину не більш ніж у 2-2,5 рази перевищує товщину насіння в поперечнику. На 1 мм вміщується  4 насінини, а це означає, що глибше ніж на 0,5 мм закладати їх не можна. Багато хто, не розуміючи цього, закладають насіння на глибину в 2-3 см, в результаті не отримують сходів, незважаючи на високу схожість посівного матеріалу.
Накрийте посіви плівкою. Насіння стевії може сходити і при температурі 17-20оС, але оптимальною для швидкого отримання сходів є температура 25-30оС. Для цих цілей підходять парник, інкубатор, будь  який ящик з підігрівом електролампочки (краще знизу) та ін.  Краще всього, якщо температура в зоні коренів буде на 2-3 градуси вище. Посіви щоденно перевіряйте, стежте за тим, щоб грунт під плівкою не пересихав.
Сходи стевії відрізняються від сходів інших культур тим, що вони не витягуються, бо ця рослина належить до чагарникових порід. Щодня, але помірно поливайте їх. До пікіровки рослин в пластикові стаканчики або торф’яні горщики слід приступати у фазі 6-8 пар справжніх листків (у цей період вже починають утворюватися кореневища). Розпікіровані  рослини необхідно притінити  спанбондом «павутинка», марлею для кращої приживлюваності. Пізніше розсаду обережно привчайте до сонячного освітлення, так як незагартовані рослини можуть загинути.
Після закінчення весняних похолодань розсаду стевії висаджують у відкритий грунт. Відстань між рослинами 25-30 см, між рядами — 50-60 см. Догляд за стевією звичайний: поливи, розпушування, боротьба з бур’янами.
Листя відрізають під час бутонізації — в цей період вони найбільш солодкі. Їх добре просушують в тіні, відокремлюють від стебел, які не мають солодких речовин, подрібнюють на кавомолці в порошок і зберігають у скляному посуді з кришкою.
Прибравши перший урожай, кореневища рослин викопують до настання осінніх заморозків і пересаджують в квіткові горщики об’ємом не менше 2 л і продовжують вирощувати стевію в теплиці або на підвіконні. Після періоду спокою (1-1,5 місяця) стевія знову відростає, і в січні прибирають ще один урожай листя.
У березні відростки стевії присипають  грунтосумішшю для вкорінення. Вкорінені відростки висаджують у пластикові стакани без дна (з пластикової пляшки виходить два стакани) і пересаджують в парник або теплицю з подальшою пересадкою у відкритий грунт. Ці рослини використовують для одержання насіння.
Стевія не хворіє і не уражується шкідниками (якщо її не висаджувати поруч з деревами або чагарниками), добре реагує на підживлення свіжим коров’яком або рідиною. Добре росте на будь-яких грунтах, крім засолених. Але краще їй підходять легкі супіщані чорноземи, заправлені перегноєм або компостом.
Не бійтеся вирощувати стевію медову, вона допоможе вам вирішити накопичені проблеми зі здоров’ям і уникнути нових. Стевія поліпшить ваше самопочуття і поверне бадьорість. Адже недарма, на думку вчених, стевія медова — це еліксир ХХI століття.



Підготував                                                                               М.Саволюк


Контактная информация   для консультаций:

Саволюк М.О., 24000,  вул. Тропініна,34, м. Могилів-Подільский, Вінницька область, Україна, тел/факс (+38-04337)-6-56-92, моб. 096-464-17-90,

Емейли: savolyukvm@list.ru, mpdemokrat@gmail.com